Галлюциногенные грибы Psilocybe дарк нет как зайти Кемь магазин продажи наркотиков

Але, братва! Бля, не поверите, что ко мне приключилось! Заворачивайтесь, история будет!

Прохожу я, ты понимаешь, мимо этого ТРЦ, колбасит меня, будто на сушке. И такая идея взяла и пришла в голову — воровать унитазы! Да-да, вы не ослышались! Унитазы! И не просто так, а чтобы торговый центр был без сортира! Понимаешь, одного раза нам это удалось уже. Мы взяли и закопали его в подвале, и клад был найден только через пару дней. Мусора, те, что у нас работают, были в полном шоке!

Но на этот раз, у меня был в планах не только украсть унитазы, но и сделать небольшие закладки наркотиков там! Хотел создать там свой уголок греха, понимаешь? Какой-то, ты понимаешь, грибной рай для всех наших душен!

И так, я решил сходить в этот торговый центр, даздрапермышка, без всяких проблем. Взял батарейку, выкинул её в мусорку. Кстати, под мусоркой была наша надежная норка, где все наши ценности хранятся. Там и легаши с героином и штакетины и все такое. Взял я с собой, да, кстати, они оказались совершенно новыми. Мы с братвой просто недавно сделали заказ, понимаешь? Новые дозы, новые ощущения! Веселимся, по-полной!

Так вот, я подкрался к торговому центру, братишка, через пару минут был уже внутри. Подошел к туалетам, там я и завел свою игру. Беру эти псилоцибиновые грибы, достал их из своего рюкзака. Начал раскладывать их по унитазам. Я понимаю, что это отрава, братан, но у нас же все любят эту отраву, да? Все хотят увидеть светлое и черное одновременно. Все хотят победить страх и забыть про реальность на пару часов.

А в это время, как я поднимался по ступенькам, я слышу за своей спиной звуки. Повернулся — это же мусора, братишка! Долбаные легаши! Подумал, что они меня не заметят, стал попытался притвориться второпяхой. Но хрен там, они сразу же меня приметили, понимаешь? Я-то думал, что раз в туалете моем находится их спецоперация, но нет, они просто на сигарету с марихуаной выбрались, да к нам в следы их спецоперация. Белый, белый, вечный орел — вот что они носят с собой!

И так, полицейские подошли ко мне, я спрятался за стенку, думал, они меня не найдут. А они, блядь, туда же подошли. Я тихонько открыл рюкзак, достал из него еще одну штакетину с марихуаной и задымил ради того, чтобы спрятать запах грибов. Думал, может, они уйдут, как будто ничего не произошло. Все-таки штакетина и полицейские — это вещи взаимосвязанные, брат!

Они, конечно же, сразу заметили дым, они не глупые, братан! Один из них, понимаешь, подошел ко мне и говорит: "Мы тебя на редкость блеснули, приятель! Что ты тут делаешь?". Я попытался уйти, отойти от ответа, но хрен там, это даже не сработало. Они решили провести со мной инспекцию, а еще выпросили показаться моим документам.

В общем, я ничего не успел сделать. Они, видимо, нашли то, что искали. Жду, что если я свою штакетину уберу, то все решится. Но нет, они ищут-то они ищут другое. Они нашли мои грибы! А я-то думал, никто не заметит. Пошутили, нахрен, надо мной, ребята. Пришлось им тогда их оставить, но ношу я еще одну порцию в другом месте.

Так что, братва, мораль этой истории такова: не деритесь с полицейскими, берегите свою шкуру, а грибы храните в надежном месте. Прячете их ваши легаши, на пример. И помните, всегда будьте на шаг впереди, чтобы не попасться в засаду!

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.